КОМУНІКАЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ ДИРИГЕНТОМ І ХОРОВИМ КОЛЕКТИВОМ У ПРОЦЕСІ РОБОТИ НАД ХУДОЖНІМ ОБРАЗОМ ТВОРУ

Анотація

DOI:  https://doi.org/10.28925/2518-766X.20172.6267

Діяльність хорового диригента вимагає здатності ефективно взаємодіяти з колективом, здійснювати комунікацію задля розкриття унікального музичного образу під час виконання музичного твору. Під комунікацією у даному випадку розуміємо складний процес кодування та декодування інформаційних повідомлень. Починаючи з читання нотного тексту партитури, що містить закодовану у музичних знаках інформацію, через мистецтво осмисленої інтерпретації музичного тексту і закінчуючи виникаючим між диригентом і слухачем завдяки хору зворотним зв’язком, виконавець, у тому числі диригент, досліджує простір, у якому вони діють, отримуючи можливість ідентифікувати його і тим самим стверджувати його та збагачувати. У комунікації диригента з хором як інформаційному процесі можна виокремити три ланки: адресант — диригент, який надсилає вербальне та невербальне повідомлення, адресат — хор, а також код, за допомогою якого здійснюється передача інформації. Що визначає ефективну комунікацію між диригентом і хором? Чи не критичну роль у цьому процесі відіграє ставлення диригента до виконавців. Окрім того, ефективна комунікація між диригентом та хором у процесі виконання музичного твору, розкриття музичного образу залежить від умінь, навичок та особистості диригента, вокальних навичок хорових співаків, а також від постійного, невпинного саморозвитку диригента та професійного зростання хорового колективу.