Політика рецензування

Політика рецензування

Перед публікацією всі статті проходять процедуру рецензування, яка має на меті об’єктивну оцінку якості контенту статті, її відповідність вимогам видання та спирається  на ґрунтовний аналіз поданих матеріалів. До друку приймаються ті статті, що отримали зовнішню та внутрішню рецензії експертів у цій сфері дослідження. Рішення про публікацію приймається редакційною колегією на основі експертних оцінок рецензентів із врахуванням відповідності представлених матеріалів тематичній спрямованості журналу, їх теоретичній та практичній значущості, актуальності та науковій новизні.

            Процедура рецензування передбачає такі етапи:

• відповідність наданих матеріалів вимогам журналу та проблематиці журналу;
• усі надіслані на рецензування статті перевіряються на антиплагіат для визначення ступеня оригінальності авторського тексту за допомогою відповідного програмного забезпечення;
• всі рукописи, які надходять до редакційної колегії, спрямовуються за профілем дослідження двом рецензентам. За рішенням Головного редактора журналу окремі статті видатних вчених та статті спеціально запрошених авторів можуть бути звільнені від стандартної процедури рецензування;
• для проведення процедури рецензування у якості рецензентів можуть виступають члени редакційної колегії (внутрішнє рецензування) та сторонні висококваліфіковані фахівці, які володіють глибокими професійними знаннями й досвідом роботи за конкретним науковим напрямом (зовнішнє рецензування);
• рецензент, як правило, впродовж 14 діб робить висновок про можливість публікації статті (заповнює стандартизовану форму), яка містить підсумкові рекомендації;
• рецензування проводиться конфіденційно за принципами double-blind рецензування (двостороннє «сліпе» рецензування, коли ні автор, ні рецензент не знають один про одного). Взаємодія між автором та рецензентами відбувається через випускаючого редактора журналу;
• якщо висновок рецензента свідчить про необхідність внесення до статті певних коректив, стаття скеровується автору з пропозицією врахувати зауваження при підготовці оновленого варіанту статті або аргументовано їх спростувати. До переробленої статті автор додає листа, який містить відповіді на всі зауваження  та пояснює всі зміни, які було зроблено у статті. Виправлений варіант повторно надається рецензенту для прийняття рішення й підготовки умотивованого висновку про можливість публікації;
• остаточне рішення щодо можливості та доцільності публікації приймається Головним редактором журналу, а при необхідності – засіданням редакційної колегії в цілому.

Головною метою процедури рецензування є усунення випадків недоброякісної практики наукових досліджень та забезпечення узгодження та додержання балансу інтересів авторів, читачів, редакційної колегії, рецензентів та установи, у якій виконувалося дослідження. Рецензенти оцінюють теоретико-методологічний рівень статті, її практичну цінність та наукову значущість. Окрім того, рецензентами визначається відповідність статті принципам етики у наукових публікаціях та надаються рекомендації щодо усунення випадків їх порушення.

Захист прав авторів

Рецензенти повідомляються про те, що надані їм рукописи є інтелектуальною власністю авторів та є тими відомостями, що не підлягають розголошенню. Рецензентам не дозволяється робити копії  рецензованої статті або використовувати матеріали статті до її опублікування.

Рецензування відбувається на засадах конфіденційності, коли інформація щодо статті (строки отримання, зміст, етапи та особливості рецензування, зауваження рецензентів та остаточне рішення щодо опублікування) не повідомляється нікому крім авторів та рецензентів. Порушити цю вимоги можливо лише у разі наявності ознак або заяви щодо недостовірності або фальсифікації матеріалів статті. За згодою (бажанням) авторів та рецензентів разом із статтею можуть друкуватися зауваження рецензентів. У будь-якому випадку автору рецензованої роботи надається можливість ознайомитися з текстом рецензії, зокрема, якщо він не згоден з висновками рецензента.